Соловйов Сергій Олександрович 10.03.1988 - 28.08.2014
Пам’ятаєм синів,
що віддали життя за країну
Соловйов Сергій Олександрович народився 10 березня 1988 року в с.Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.
Сергій навчався в Таборівській загальноосвітній школі, після закінчення якої освоїв спеціальність механіка у Петрівському аграрному коледжі. У рідному селі минуло його дитинство, шкільні роки, сюди повернувся після навчання в коледжі, тут одружився. В подружжя народилася донечка Софія. Друзі згадують Сергія веселим, компанійським, душею компанії.
Коли почалися події на Донбасі пішов до Вознесенського військкомату, підписав контракт та розпочав службу у лавах Збройних Сил України.
Сергій Олександрович Соловйов став на захист суверенітету та незалежності України з початку російського вторгнення у 2014 році. На посаді старшого солдата служив у 42-му батальйоні військової частини 4750. 17 червня 2014 року згідно наказу командира був призначений гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини – польова пошта В 4750. 28 серпня 2014 року був направлений у складі групи, що мала деблокувати військовиків у Іловайську. Але групу обстріляли російські формування з РСЗВ «Град», мінометів і танків та ДРГ терористів.
Минають роки з дня виходу українських воїнів так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. За офіційними даними, у Іловійській трегедії загинуло 366 українських військових, 429 зазнали поранень різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон. Разом з побратимами, Сергій не шкодуючи сил, здоров’я, ціною власного життя захищав незалежне українське майбутнє. Йому навіки 26.
Сергій Олександрович - приклад для наслідування, був завжди усміхнений, мав багато планів на життя. Мужній, хоробрий і безстрашний, справжній Патріот і Герой своєї країни. Чуйний син, гарний батько, веселий друг. У Сергія залишилися мама та донечка.
До втрати рідної людини ніколи не можна бути готовим чи звикнути. Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають…. Тихенько і не попрощавшись. Можливо, тому, що не збирались помирати. Мали плани, хотіли любити, народжувати дітей, працювати, радіти життю. Не судилось… Стають зірками в небі… янголами-охоронцями.
Бузька громада низько вклоняється Сергію за його героїзм. Він став на захист нашої незалежності зі зброєю в руках, боровся за життя у вільній країні.
Слава Україні! Слава її Героям!
