Права та обов'язки опікуна

Дата: 13.01.2022 09:32

Кількість переглядів: 996

Опікуни малолітніх мають майже такий самий обсяг прав та обов'язків, як і батьки. Відмінність опікунських прав та обов'язків від батьківських полягає у тому, що вони дещо вужчі за обсягом і перебувають під суворим контролем органу опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 246 Сімейного Кодексу України (далі – СК) орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування. Права та обов'язки опікуна дитини визначені у ст. 249 СК. Основний обов'язок опікуна малолітньої особи - дбати про її виховання, навчання та розвиток, здійснювати дії, які відповідають найвищім інтересам дитини. Опікун має право самостійно визначати необхідні способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки і піклування.

Відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Згідно з пунктом 46 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (далі – постанова КМУ від 24.09.2008 № 866). опікун, піклувальник має право:

- самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування;

•  вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;
• давати згоду на усиновлення підопічного;
• самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок призначеної державної допомоги, пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного;
•  представляти інтереси підопічного в установах, організаціях і закладах.
• Відповідно до пункту 47 цієї ж постанови КМУ, опікун, піклувальник зобов'язаний:
• виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечувати її догляд і лікування;
• створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;
• вживати заходів до захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
• Пункт 48 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 передбачає, що соціальний супровід стосовно дітей, які перебувають під опікою, піклуванням та у складних життєвих обставинах, здійснюється центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини з опікуном, піклувальником.
• Згідно з пунктом 49 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, орган, який встановив опіку, піклування, за заявою особи може звільнити її від здійснення повноважень опікуна, піклувальника.
• Заява про звільнення від здійснення повноважень опікуна, піклувальника розглядається протягом місяця.
• Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради або суд може звільнити особу від здійснення повноважень опікуна, піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, поміщення дитини до медичного, навчального, виховного закладу, іншого закладу або установи, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, у разі, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України.
• Служба у справах дітей готує проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про звільнення опікуна, піклувальника від здійснення повноважень або на вимогу суду - проект висновку районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про доцільність звільнення опікуна, піклувальника від зазначених повноважень.
• Відповідно до пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 опіка, піклування припиняється у разі:
•  передачі дитини батькам (усиновлювачам);
• реєстрації шлюбу;
•  надання дитині повної цивільної дієздатності;
•  смерті опікуна, піклувальника або підопічного.
• Проект висновку районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради для подання до суду (у разі встановлення опіки, піклування судом) або проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки готує відповідна служба у справах дітей.
• Якщо дитина досягла 14-річного віку, особа, яка виконувала обов'язки опікуна, стає піклувальником без прийняття окремого рішення.
• Окреме рішення також не приймається у разі досягнення підопічним повноліття або його смерті.
• Відповідно до пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 у разі загрози для життя або здоров'я дитини районна, районна у мм.Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті ради може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.
• Якщо дитина відібрана в опікуна, піклувальника, служба у справах дітей за місцем проживання дитини забезпечує її тимчасове влаштування та протягом семи днів подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки, піклування, який протягом десяти днів розглядає клопотання та приймає відповідне рішення.

У Цивільному Кодексі України (далі – ЦК) передбачено обов'язок опікуна вживати заходи щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. У випадку порушення майнових прав та інтересів підопічного третіми особами внаслідок вчинення правочину з порушенням вимог чинного законодавства, опікун звертається до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину (ст. 226 ЦК).

Особливі обов'язки є у опікуна щодо вчинення правочинів на відчуження майна підопічної особи. Чинним законодавством встановлюється заборона опікунам укладати з підопічною особою правочини, спрямовані на відчуження певного майна тощо, у яких вони або їхні близькі родичі можуть бути зацікавлені особисто. Якщо було укладено правочин за участю підопічної особи та опікуна або члена його подружжя, близьких родичів, такий правочин є нікчемним (статті 203, 215 ЦК). Виключенням є ситуація, за якої опікун або піклувальник, а також член його подружжя або близькі родичі укладають з підопічними правочини в інтересах підопічної особи, тобто правочин спрямований на безоплатну передачу йому у власність певного майна (договір дарування) або передачу майна у безоплатне користування.

Унаслідок того, що договір дарування спрямований на відчуження певного майна, законодавець встановлює пряму заборону опікунам або піклувальникам здійснювати дарування від імені підопічного (ч. 2 ст. 720 ЦК). Така пряма заборона міститься у ст.68 ЦК і стосовно договору поруки. Опікун або піклувальник не може від імені підопічного укладати договір поруки, оскільки, за договором поруки, передбачено обов'язок поручителя, у разі невиконання боржником основного зобов'язання виконати борг боржника та відшкодувати збитки, завдані невиконанням обов'язку боржником (ст. 553 ЦК).

Головною метою встановлення піклування над неповнолітньою особою є її виховання та забезпечення її майнових та немайнових прав та інтересів, тобто створення умов, необхідних для повноцінного всебічного фізичного та духовного розвитку неповнолітнього.

Контроль за діяльністю піклувальників здійснюється органами опіки та піклування із залученням громадськості шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком, але не рідше ніж раз на рік, крім першої перевірки, яка проводиться через три місяці після встановлення опіки і піклування.

Для забезпечення прав та дотримання інтересів підопічної особи у ч. 2 ст. 69 ЦК встановлено право піклувальника контролювати дії підопічного щодо вчинення ним правочинів. Контроль полягає у тому, що піклувальник дає згоду на вчинення підопічною особою правочинів, які підопічний не може вчиняти самостійно (статті 32, 37 ЦК).

Піклувальник, так само, як і опікун, зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Законодавець, встановлюючи у ст. 68 ЦК заборону опікунам укладати з підопічною особою правочини, спрямовані на відчуження певного майна, майже повністю відтворює норми цієї статті у ст. 70 ЦК, встановлюючи таку саму заборону для піклувальників.

У ст. 70 передбачено, що піклувальник, а також член його подружжя або близькі родичі можуть укладати з підопічними правочини лише у тому випадку, якщо правочин укладається в інтересах підопічної особи, спрямований на безоплатну передачу йому у власність певного майна (договір дарування) або передачу майна у безоплатне користування.

Опікуни та піклувальники, здійснюючи свої права та обов'язки стосовно підопічного, діють самостійно. Однак деякі юридичні дії, а саме: відмова від майнових прав підопічного; видача письмових зобов'язань від імені підопічного; укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири; укладення договорів щодо іншого цінного майна, з метою якнайповнішого дотримання інтересів підопічних та інші (ч. З ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», Правила опіки та піклування) вони мають право здійснювати лише з дозволу органу опіки та піклування.

У разі необхідності відчуження житла, право власності або право користування яким мають діти, для отримання згоди на таке відчуження опікун або піклувальник повинен подати до органів опіки та піклування пакет документів.

Так, відповідно до пункту 66 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи:

•  заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників);
•  копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспортного документа іноземця;
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі наявності);
• документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;
• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданий відповідно до законодавства;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або витяг з домової книги;
• копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);
• копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності).
• Відповідно до пункту 67 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку.
• Рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду.
• Згідно з пунктом 68 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, якщо батьки, опікуни, піклувальники не виконують рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради щодо збереження майна дитини, служба у справах дітей подає голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради клопотання про необхідність звернення до суду з метою захисту майнових та житлових прав дитини.

Опікун зобов'язаний діяти в інтересах підопічного, дбати про його фізичний та духовний стан, створювати всі необхідні для цього умови. У деяких випадках виникає необхідність в управлінні майном підопічного. Таке саме положення міститься і в Правилах опіки та піклування, а саме у п. 4.2. Якщо внаслідок управління майном підопічного буде отримано дохід, опікун має використовувати його виключно на утримання та в інтересах підопічного. При реалізації своїх повноважень щодо малолітньої особи, яка може самостійно висловити свою позицію стосовно своїх потреб та інтересів, опікун при здійсненні управління майном підопічного повинен враховувати думку, побажання підопічного.

Опікун на свій розсуд здійснює всі витрати в інтересах підопічного для задоволення його потреб у одязі, взутті, харчуванні тощо. Такі витрати здійснюються за рахунок належних підопічному надходжень (державна допомога, пенсія, аліменти, доходи від управління майном підопічного тощо).

Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки та шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням). Про результати перевірки складається акт у двох примірниках, один з яких зберігається в органах опіки та піклування і є підставою для оцінки діяльності опікунів і піклувальників, другий - в опікуна (піклувальника).

У ч. 4 ст. 72 ЦК, пункту 65 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, передбачена можливість передачі майна підопічного в управління іншій особі. Така передача майна повинна бути здійснена з урахуванням правил статей 67, 68, 71 ЦК. Порушення передбачених умов управління майном особи, над якою встановлено опіку, може бути підставою для звільнення опікуна від його повноважень. Органи опіки та піклування зобов'язані, а особа, стосовно якої припинено опіку (піклування), має право вимагати від опікуна або піклувальника відшкодування майнових збитків, завданих їй недобросовісним або недбалим виконанням опікунських обов'язків і відповідальності опікуна за шкоду, яку він завдав підопічному внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків.

За загальним правилом, обов'язки та послуги з опіки та піклування виконуються опікунами і піклувальниками безоплатно (п. 4.12 Правил опіки та піклування, ч. 5 ст. 249 СК). Однак під час здійснення опікуном або піклувальником своїх обов'язків із забезпечення прав та інтересів підопічної особи може виникнути ситуація, за якої опікун або піклувальник витратить свої кошти. Саме тому ЦК передбачає можливість оплати послуг вказаних осіб.

Підстави, порядок та розмір виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Якщо особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, має нерухоме або рухоме майно або має майнові інтереси (майнові інтереси, як правило, у зазначеної категорії осіб полягають у одержанні пенсії, доходу, отриманого внаслідок управління майном, аліментів), за необхідності здійснювати управління майном органом опіки та піклування або судом може бути призначений опікун над майном. Здебільшого потреба встановити опіку над майном виникає тоді, коли підопічна особа має майно, що знаходиться не за місцем її постійного проживання. Згідно з чинним законодавством питання про опіку над майном вирішується органом опіки та піклування за місцезнаходженням цього майна. У тому випадку коли з приводу призначення опікуна над майном виникає спір, це питання вирішується в судовому порядку.

« повернутися