Кравченко Ігор Володимирович 24.06.1968 - 26.04.2022
Ти з гідністю пройшов усі випробування долі,
Свободу й Честь зберіг в тяжкий наш час.
Ти – наш Герой, який здійснив свій подвиг!
Життя віддав за кожного із нас!
Кравченко Ігор Володимирович народився 24 червня 1968 року в селі Котовка Березівського району Одеської області.
Тут пройшло його дитинство, а юність вже була пов’язана з містом Вознесенськ Миколаївської області, куди згодом переїхала родина. Ігор закінчив Вознесенську загальноосвітню школу № 2. Був активним юнаком, займався спортом, багато читав.
У січні 1987 року Ігоря було призвано на строкову армійську службу. І першою війною у його життєвій біографії, була афганська.
Повні два роки воював в найгарячіших точках (стрілець, навідник ККВТ, водій БТР-70). Командування військової частини доручало йому найвідповідальніші завдання. За проявлену хоробрість і виконаний із честю інтернаціональний обов’язок Ігоря нагороджено медаллю «За бойові заслуги».
Після повернення з Афганістану, Ігор вступив на навчання у Херсонській спеціальній середній школі міліції, яку успішно закінчує у 1991 році, отримавши юридичну освіту. Згодом тривалий час служив у правоохоронних органах.
Проходячи службу дільничного у селі Таборівка Вознесенського району, де він останнім часом і проживав, познайомився з майбутньою дружиною. Подружжя виховало двох синів. «Загибель Ігоря – це страшна трагедія для мене, для дітей, для всіх рідних. Це дуже тяжко і боляче... Мозок відмовляється усвідомлювати, що більше немає коханого чоловіка, люблячого батька, що треба якось вчитись жити вже без нього…Сім’я була сенсом його життя. Ігор був гарним господарем. Наш будинок від фундаменту побудував він з батьком. Займався різьбою по дереву, любив рибалити, готувати щось смачненьке, багато читав. Він був найкращим в світі дідусем, обожнював і балував свою внучку. А ще, мені та дітям він любив робити приємні сюрпризи та дарувати подарунки. Ігор був дуже сильною людиною, він ніколи ні на що не скаржився, як би йому тяжко не було. Не хизувався своїми бойовими заслугами і взагалі, щоб не хвилювати мене, мало що розповідав про війну. Ми всі дуже його любимо і сумуємо за ним. Нам зараз вкрай його не вистачає. Він наш Герой і наша Гордість! ", – стримуючи сльози, розповіла дружина.
Сім років свого життя він віддав захисту Батьківщини. З 2015 року Ігор брав безпосередню участь у Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних Сил, захищаючи незалежність та цілісність на Сході України: 2015-2016 роки – доброволець, в/ч А4176; 2016-2019 роки – в/ч А2227 40 ОАБр, головний сержант, командир гармати, згодом молодший сержант, І-ІІ лінія оборони; 2020-2022 роки - в/ч А2980, молодший сержант, командир машини - командир 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти окремого 11 батальйону «Київська Русь» 59 ОМТБр імені Якова Гандзюка. Неодноразово був нагороджений медалями та іншими почесними відзнаками.
В день повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Ігор ще перебував на контрактній службі у в/ч 2980 і його батальйон одним із перших прийняв бій на Херсонщині. Вірив в Україну, вірив у нашу Перемогу. Маючи великий бойовий досвід, віддавав всі свої сили і знання задля скорішого визволення рідної землі від окупантів.
Всі роки служби був наставником у молодших побратимів, підтримував їх бойовий дух, завжди сам виконував найскладніші завдання, оберігаючи інших, молодих, не раз спасав побратимам життя. Ігор був дуже сильною людиною. Хоробрим й непохитним. Чесним й справедливим. Побратими згадують його з великою повагою і вдячністю.
На підступах до Херсонщини, під час ведення бою 25 квітня 2022 року в селі Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області, яке було майже вщент зруйноване окупантами, отримав тяжке осколкове поранення. Більше чотирьох годин рашисти обстрілювали позиції хлопців, тому не було змоги вчасно його евакуювати. 26-го його серце зупинилося… Небесний батальйон поповнився ще одним Янголом.
Молодший сержант Кравченко Ігор Володимирович загинув під час безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Сміливий, сильний, відважний воїн своєї країни. Гарний чоловік, батько, дідусь, друг, побратим. Найміцніша опора своєї родини. Він захищав при житті та продовжує це робити з неба.
Поховано Ігоря Кравченка на кладовищі №2 села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.
Україна платить надзвичайно велику ціну за незалежність. Кожен із загиблих воїнів повинен залишитися в пам’яті українців, аби кожне наступне покоління знало і шанувало наших захисників.
Слава Україні! Слава її Героям!
