Матушевський Юрій Павлович 28.08.1996 - 11.05.2022
Стискає серце біль пекучий,
бо гірш за все – втрачати молодих
Матушевський Юрій Павлович народився 28 серпня 1996 року в селі Бузьке Вознесенського району і його доля від самого початку була тісно пов'язана з військовою службою, адже він народився у сім'ї військовослужбовця. Юрій з ранніх років увібрав у себе любов до Батьківщини та обрав шлях захисника своєї землі. Його юність була сповнена прагнення до самовдосконалення, фізичного розвитку та здобуття військової освіти. Юрій захоплювався спортом, особливо футболом, і його жага до перемоги на полі перейшла у відданість на полі бою.
Юрій був перспективним, вольовим, сміливим та справедливим юнаком. У 2013 вступив до Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України. Навчався і самовдосконалювався. Після закінчення першого курсу вирішив розпочати службу у Вознесенській Виправній колонії № 72, а згодом у військовій частині А2734. Після року служби повернувся до навчання та вступив до Одеської військової академії. Його рішення присвятити себе військовій службі було зваженим і усвідомленим.
Юрій з 2015 року брав участь в Антитерористичної операції на Сході України. Виконував військові обов’язки в Донецькій, Луганській областях. Уже з перших ротацій в зону проведення АТО Матушевський став зразковим офіцером, старшим лейтенантом ЗСУ.
Перебуваючи на службі активно займався боксом, бігав, стрибав з парашутом. Завдяки спорту розвивав фізичну витривалість, що було вкрай важливо для успішного виконання бойових завдань.
Від початку військової агресії боронив територіальну цілісність та суверенітет держави. Був командиром взводу розвідувальної роти. Мав позивний "Фенікс". Він не лише керував своїм підрозділом, але й навчав інших, постійно вдосконалюючи свої навички. Під час виконання бойових завдань він показав себе як справжній лідер, готовий до самопожертви заради своєї країни. Невблаганна доля обірвала його життя під час боїв за населений пункт Лиман Донецької області. Воїну було лише 25 років. Його смерть стала великою втратою не лише для його родини, але й для всієї громади. Це була людина, яка жила та служила на благо свого народу, яка була прикладом для інших.
Старшого лейтенанта Матушевського Юрія Павловича посмертно нагороджено орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня. У лютому 2024 року нагороду отримала мама Героя.
Ще одне молоде життя обірване на війні. Страшна війна забирає найкращих українців.
До болю втрат звикнути неможливо. Сумує Україна, віддаючи на Небо одного зі своїх синів. І здається небо вже закрите небесними ангелами.
Без сина залишились батьки, а без Героя залишилася наша громада та Україна! Схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка. Найщиріші слова підтримки близьким, рідним полеглого Героя України!
Слава Україні! Героям Слава!
