Карпюк Дмитро Михайлович 25.04.1988 - 30.11.2022
Герої не вмирають, а живуть!
Їх імена лишаються із нами...
30 листопада 2022 року на бойовому посту навіки лишився захисник неба України - старший лейтенант Карпюк Дмитро Михайлович.
Дмитро народився 25 квітня 1988 року на півдні України. Його мала Батьківщина — селище Вознесенське Бузької громади. Навчався Дмитро у Вознесенській школі та після її успішного закінчення вступив до Вознесенського коледжу Миколаївського державного аграрного університету на спеціальність «Правознавство», у 2008 році отримав диплом спеціаліста. Продовжив навчання в Чорноморському державному університеті ім. Петра Могили та отримав вищу освіту за напрямом «Право».
З 2008 року призваний до лав Збройних Сил України. Служив у 299 бригаді тактичної авіації ім.генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова.
У 2017 році пройшов курси військової підготовки у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю експлуатація та ремонт літаків і авіаційних двигунів.
З початку повномасштабного вторгнення Дмитро проявив себе мужнім та професійним воїном, зразковим офіцером. Перебуваючи на посаді старшого авіаційного техніка інженерно авіаційної Служби Авіаційної ескадрильї військової частини А 4465 неодноразово, зневажаючи небезпеку, під ворожими ракетними атаками готував бойову техніку до вильотів. За особисту мужність та героїзм старший лейтенат Карпюк Дмитро Михайлович нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня та медаллю «10 років сумлінної служби».
"Загибель Дмитра - дуже велика втрата. Він був хоробрим воїном, бойовим другом, висококваліфікованим спеціалістом та робив все, щоб наблизити нашу перемогу", таким згадують Дмитра його бойові побратими.
Дмитру назавжди 34... У Героя залишилися мати, дружина, донька, та брат.
3 грудня 2022 року Дмитра поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі селища Вознесенське.
Йдуть кращі з кращих, в розквіті сил, повні надій і планів. Нічим не заповнити ці втрати, і ніщо не зменшить біль втрати для рідних. В жалобі схиляємо голови і ми, молимось за його душу.
Вічна пам’ять та слава мужньому воїну, який до останнього подиху захищав нашу Україну і ціною власного життя наближав омріяну перемогу над ворогом!
Україна платить надзвичайно велику ціну за незалежність. Кожен із загиблих воїнів залишається нашій пам’яті, аби кожне наступне покоління знало і шанувало наших захисників.
Вічна пам'ять та вічна слава Героям!
