Шашлов Анатолій Ігорович 10.07.1998-березень 2022
Шумлять біля могили прапори.
Свічка горить і не зів'януть квіти.
Голос твій рідний чується згори:
- Матусю, мамо, так хотілось жити...
Шашлов Анатолій Ігорович народився 10 липня 1998 року в селі Таборівка, Вознесенського району, Миколаївської області.
Мама Ганна самостійно ростила хлопця разом з його меншими братами. Хлопець зрання відчув, що таке відповідальність за себе та рідних.
Анатолій навчався у Таборівській середній загальноосвітній школі. Дуже любив співати, був веселим та добрим. Після шостого класу парубок продовжив навчання в Миколаївській дитячо - юнацькій спортивній школі. Де займався академічною греблею та захоплювався баскетболом. Хлопчик дуже швидко почав показувати результати. Наставники вважали Анатолія дуже перспективним, войовничим та сміливим спортсменом.
На чемпіонаті України з академічного веслування серед юніорів у літку 2015 року Анатолій виборов золото у командній боротьбі. У 2016 році на відкритому чемпіонаті України став бронзовим призером. Був кандидатом у мастера спорту. Його рішучість і наполегливість надихали на успіх.
Окрім спорту цікавився комп’ютерними програмами, у рідному селі працював на будівництві сонячних панелей.
«Був чудовим сином, братом, за характером - веселим, товариським, життєрадісним. Завжди відгукувався на прохання про допомогу, а однією з чеснот була його доброта та щирість», – стримуючи сльози, розповіла мама.
У листопаді 2019 року Анатолія призвали на строкову службу, проте він одразу підписав контракт та вже на прикінці лютого 2020 продовжив службу у Національній гвардії України.
З початком повномасштабного вторгнення боровся проти окупантів у складі військової частини 3033 на посаді старшого сапера інженерно- саперного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового та матеріального забезпечення.
У березні 2022 року, виконуючи свій громадянський обов’язок із захисту Батьківщини, вірний військовій присязі, у тяжкому бою при обороні металургійного комбінату «Азовсталь» у м.Маріуполь обірвалося життя воїна, такого світлого і доброго юнака. Як кажуть друзі, «Анатолій у мирному житті був талановитим та веселим, а у воєнному – безстрашним. Поклав своє життя за незламне місто Марії. Ми зробимо все, аби український стяг повернувся туди назавжди.»
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Національної гвардії України Шашлова Анатолія Ігоровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Довгою була його дорога додому. Рік неспокою, невідомості, пошуків, надій і сподівань. У розпал весни 2023 року, прах загиблого Героя повернувся до рідної Таборівки, де його чекали рідні, близькі люди, друзі, громада. 10 травня 2023 року, Шашлов Анатолій Ігорович, був з почестями похований на кладовищі в рідному селі. Нашому Герою навіки 23.
Короткий життєвий шлях відвела йому доля. Ворог відібрав молоде життя, розтоптав мрії і плани. Загинув щирий, вірний, активний, життєрадісний світлий юнак, який тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну мить на повні груди, радував своїх близьких і друзів, був підтримкою для сім'ї. Мало прожив Анатолій, та залишив добрий слід на землі.
У Анатолія Ігоровича залишилася мати, два брати та дідусь.
Важко знайти потрібні слова, та їх, мабуть і не існує, щоб вгамувати біль і страждання матері, у якої загинув син. Кожне життя безцінне, втрата непоправна, біль невгасимий, але пам'ять вічна! Щирі співчуття родині в її невимовному горі. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови в скорботі!
Слава Героям, які захищають Україну!
Вічна слава та пам’ять юному Герою!
