Друга річниця загибелі Ігоря Кравченка
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»
Час не лікує нестерпний біль втрати. Цей біль не можна загасити. І не можливо загасити полум’я нашої пам’яті.
Сьогодні виповнюється 2 скорботних роки з дня загибелі військовослужбовця Збройних Сил України молодшого сержанта, командира мотопіхотного відділення КРАВЧЕНКА Ігоря Володимировича, жителя села Таборівка Бузької громади.
25 квітня 2022 року Ігор Володимирович отримав тяжке осколкове поранення під час ведення бою на підступах до Херсонщини, в селі Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області, а 26-го його серце зупинилося. Небесний батальйон поповнився ще одним янголом.
«Важко підібрати слова. Ігор пішов на війну у 2015. Відрізнявся сміливістю та рішучістю. Здобув славу затятого Воїна, справжнього командира, який об’єднував та мотивував побратимів. Він залишився на вічно в строю», - саме так розповідає друг та побратим Микола Вербельчук.
У квітні 2022 мешканці громади зустрічали Ігоря Володимировича стоячи на колінах, у скорботі непоправної втрати. Сьогодні, як і два роки тому, щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у жалобі та пошані.
Вічна пам'ять Ігорю Володимировичу, справжньому Герою, який загинув захищаючи кожного з нас та нашу Україну.
Слава Україні! Герої не вмирають!
