Рябчук Богдан Віталійович 22.02.1997 - 28.03.2025
Його життя обірвала війна,
але його мужність назавжди
залишиться в нашій пам’яті.
Рябчук Богдан Віталійович народився 22 лютого 1997 року в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.
Його дитинство пройшло у рідному селі, серед знайомих вулиць, друзів та щирих дитячих радощів. Богдан ріс відкритою, щирою і життєрадісною дитиною. Він був веселим, комунікабельним, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів.
Навчався у Таборівській загальноосвітній школі. У шкільні роки був активним, енергійним хлопцем, любив спорт, особливо футбол. Часто проводив час із друзями на футбольному полі, де завжди панував сміх, дружба та командний дух. Також Богдан захоплювався риболовлею — любив проводити час на природі, біля води, знаходячи у цьому спокій та відпочинок для душі.
Після закінчення школи у 2012 році вступив до Професійного ліцею №18 м. Вознесенська. У 2015 році завершив навчання, здобувши професію маляра-штукатура. Після цього працював на різних роботах і ніколи не боявся важкої праці.
У 2024 році Богдан став на захист своєї Батьківщини. Він був справжнім патріотом своєї країни, мужнім воїном, який без вагань став до лав захисників України. Під час проходження служби обіймав посаду солдата, стрільця — помічника гранатометника 2-го штурмового спеціалізованого відділення 3-го штурмового спеціалізованого взводу 3-ї штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону «Шквал» військової частини А4638.
28 березня 2025 року під час виконання бойового завдання Богдан загинув у селі Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.
Він з честю виконав свій обов’язок щодо захисту держави і до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, українському народові та Україні.
Богдану назавжди 28… У нього залишилися мама Алла та син Тімур, 2020 року народження. Для маленького Тімура він назавжди залишиться Героєм — сильним, мужнім і люблячим батьком.
Захисника поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі рідного села. Провести його в останню путь прийшли рідні, друзі, знайомі та жителі громади.
Уся громада схиляє голови у скорботі. Ми ніколи не пробачимо загарбникам жодного втраченого життя і завжди пам’ятатимемо тих, хто поповнив Небесний стрій оборонців України.
Жодні слова не здатні загоїти рану в серцях рідних і близьких. Світлий і добрий спомин про Богдана назавжди залишиться у наших серцях та пам’яті.
Вічна слава українському воїну, який віддав за незалежність України найдорожче — своє життя.
Вічна пам'ять та вічна слава Героям!
